ПРОО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проорати. Перше, що вона помітила, наблизившись до ферми, було «Л», глибоко прооране на стіні, мабуть, багнетом (Олесь Гончар, I, 1954, 167);
// пробрано, безос. присудк. сл. * Образно. «Ніченька ясная, місячно, зоряно — Видно, хоч голки збирай». — В пісні, А в небі смугу проорано З краю у край (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 43).
ПРООРАНИЙ
Тлумачення слова