ПРОНИЗУВАТИСЯ, ується, недок., ПРОНИЗАТИСЯ, ижеться, док.
1. Пронизуючи що-небудь, пробиваючись крізь щось, проникати всередину чогось, з’являтися десь. Світло й сонце пронизувалися всюди; * Образно. Крізь сон пронизувались мрії, мов промені з далеких тих світів (Леся Українка, I, 1951, 269);
// чим. Бути пронизаним чим-небудь. Раптом, наче з веління чарівної руки, кристалічні велетні-крижини пронизуються світлим ізумрудним кольором (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 451); Із-за дубів став здійматися на небо місяць, червоний, великий, як червоного золота діжа; вирізалися над темною масою гаю вершечки дубів, огневими шпильками пронизалася вода (Степан Васильченко, I, 1959, 179); Сіра курява пронизалась свистом куль, упала чорним шаром на обличчя людські… (Григорій Косинка, Новели, 1962, 10).
2. тільки недок. Пас. до пронизувати.