ПРОНО́ЗА, и, чол. і жін., розм. Спритна, хитра людина; пронира. А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза, В кадці лиш лишився квас (Іван Франко, XII, 1953, 12); Він показав себе ще в студентські роки: користався репутацією хитрої пронози, людини собі на умі… (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 201).
ПРОНОЗА
Тлумачення слова