ПРОНЮ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пронюхати;
// пронюхано, безос. присудк. сл. Треба ж було зробити таку капітальну дурницю — піти на ті вечорниці… Бути не може, щоб не пронюхано, хто там був, про що балакано!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 165).
ПРОНЮХАНИЙ
Тлумачення слова