ПРОМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до промити. Палуба й надбудови були ретельно промиті (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 199); Між двома шпичастими горами було видно провалля, промите дощовою водою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 382); * Образно. Над Медвином знову летіли лебеді, на своїх сонцем промитих крилах вони приносили вологе, іще з волохатим туманцем тепло і добрі надії (Михайло Стельмах, I, 1962, 469);
// у знач. прикм. У просіяне борошно кладуть яйця, розтерті з медом, додають соду, сіль, промитий мак, молоко, масло (Українські страви, 1957, 238); * Образно. На другий день промите небо таке прозоре і синє, що здається, якби лягти горілиць до нього, то можна було б бачити себе, як у великому дзеркалі (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 238).
♦ Нема промитої води див. вода.
ПРОМИТИЙ
Тлумачення слова