ПРОМИГОТІ́ТИ, очу, отиш. Док. до миготіти. — Нас ви знищити хотіли? Та самі ж промиготіли так, як тої тіні тінь… Ось вам край хотінь (Павло Тичина, II, 1957, 202); Вони [козаки] промиготіли по греблі поміж вербами, як спиці в колесі (Андрій Головко, II, 1957, 339).
ПРОМИГОТІТИ
Тлумачення слова