ПРОМУРМОТА́ТИ, очу, очеш і ПРОМУРМОТІ́ТИ, очу, отиш, перех. і неперех., розм. Док. до мурмотати, мурмотіти. Пріська щось промурмотіла, але зараз урвала, бо мати загрозила: — Ну, ну, поговори мені! (Леся Українка, III, 1952, 667); Сулак був явно спантеличений; він мовчав, чудно дивився на Танюшу, потім промурмотів щось невиразне і рушив додому (Іван Сенченко, Опов., 1959, 287).
ПРОМУРМОТАТИ
Тлумачення слова