ПРОМУРКОТА́ТИ, очу, очеш і ПРОМУРКОТІ́ТИ, очу, отиш, перех. і неперех. Док. до муркотати, муркотіти. У кутку промуркотав кіт; Рабин промуркотів ще якусь молитву, а відтак перший кинув невеличкий срібний гріш до видовбаної в камені ямки (Іван Франко, V, 1951, 265); — Ти один, Стьопо? А де ж Ляля? Степан промуркотів щось невиразне і заточився через поріг просто на тещу (Павло Загребельний, Спека, 1961, 294).
ПРОМУРКОТАТИ
Тлумачення слова