ПРОМУРЧА́ТИ, чу, чиш, перех. і неперех. Док. до мурчати. Промурчав ситий кіт; [Настя:] Питаю куди? А він зиркнув на мене так, наче з’їсти хотів, покрутив головою, щось промурчав, грюкнув дверима, та й вийшов (Карпенко-Карий, II, 1960, 196).
ПРОМУРЧАТИ
Тлумачення слова