ПРОМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до промовити. Потайні, світлі й добрі думки, як птиці-горлиці, немовби нашіптували їй: ..«Ти матимеш сина чи дочку… Маленькі теплі, пахучі рученята обіймуть тебе за шию, і з вуст, ніжних і чистих, як пелюстки ранньої квітки, ти почуєш промовлене до тебе перше слово «мамо» (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 175);
// промовлено, безос. присудк. сл. Маруся й Ломицький увійшли в столову. Стара глянула на їх і про все догадалась… Вона догадалась, що велике слово про любов вже було промовлено між ними (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 48).
ПРОМОВЛЕНИЙ
Тлумачення слова