ПРОМОВЧАНИЙ

ПРОМО́ВЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до промовчати;
//  промовчано, безос. присудк. сл. В протоколі не промовчано навіть, що секції [розтин] доконали ті самі три лікарі, що за життя лічили його (Іван Франко, II, 1950, 119).