ПРОМОРО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Морочитися якийсь час. — Кинь ти його [кулемет], Валька.. Бо ми так до ранку з ним проморочимось (Олесь Гончар, IV, 1960, 62); В цеху освоювали нову марку сталі — катали броню для танків, — і вони всю ніч проморочились (Яків Баш, Надія, 1960, 141).
ПРОМОРОЧИТИСЯ
Тлумачення слова