ПРОМОРГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМОРГАТИ, аю, аєш, док.
1. неперех. Моргати (у 1 знач.) час від часу. Вона мимовільно проморгувала довгими віями.
2. неперех., перен. Проблискувати десь, крізь що небудь (про предмети, які світяться). Крізь тьмяне вікно проморгувала свічка.
3. тільки док., перех. і без додатка, перен., розм. Упустити кого-, що-небудь, не помітити чогось. — Проморгала колись, дочко, жениха… Путящий чоловік (Яків Качура, II, 1958, 54); — Так проморгали лісокрадів? Добру маю охорону! — сердита прозелень панських очей висвердлює рештки гідності з обличчя Пігловського (Михайло Стельмах, I, 1962, 91); Вона.. не проморгає, всі недоліки [нарису] помітить (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 166).