ПРОМЕРЗАТИ, аю, аєш, недок., ПРОМЕРЗНУТИ і ПРОМЕРЗТИ, зну, знеш; мин. ч. промерз, ла, ло; док.
1. тільки 3 ос. Повністю або частково ставати мерзлим (у 1 знач.). В добрі зими до самого споду Промерзала маленька ріка (Терень Масенко, Степ, 1938, 23); Вода встигла промерзнути до дна (Олесь Донченко, II, 1957, 68); Вся стіна нижче підвіконня бралася іскристим нальотом: вона наскрізь промерзла (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 127).
2. Пройматися, бути пронизаним холодом; сильно мерзнути (у 2 знач.). Місяць хилився на захід, каміння нахолонуло за ніч, і бійці промерзали в гімнастьорках (Олесь Гончар, III, 1959, 125); Большаков промок, промерз, від хвилювання і втоми його стало морозити (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 35);
// Гинути від сильного морозу. Мороз стояв лютий. Жаба швидко промерзла і стала мов грудочка (Олександр Копиленко, Як вони…, 1948, 71); В полі промерзла билина, Осіннє стебло під ходою бринить (Леонід Первомайський, I, 1958, 350).
♦ До [самих] кісток промерзати див. кістка.