ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ, ну, неш, док. Те саме, що промайнути 2. Він не примітив, що за тінь промелькнула повз його вікна (Панас Мирний, IV, 1955, 126); І раптом знайома постать промелькнула серед перехожих. Максим зупинився від подиву (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 136); Коли Тимко відійшов, вона ще раз глянула йому вслід, і щось жалісливе промелькнуло в її очах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 294); Перед очима Настиними промелькнуло, мов теперішнє, що робилося літ дванадцять назад (Панас Мирний, IV, 1955, 93).
ПРОМЕЛЬКНУТИ
Тлумачення слова