ПРОМА́ШКА, и, жін.
1. розм. Те саме, що промах 2, 3. Єфим був радий з присутності молодого хазяїна, який не робив йому за всяку промашку зауважень, приправлених міцною лайкою (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 346).
♦ Без промашки — те саме, що Без промаху (див. промах). Машина йде, як крейсер. Повітря всередині важке. Комісар висуне перископа, гляне, — і знову смалить без промашки. Німці метушаться, як подурілі (Юрій Яновський, I, 1954, 53).
2. заст., жарт. Прогулянка. — Оце ми зробили добру промашку по Києві (Нечуй-Левицький, I, 1956, 601); Снігу не було, а мороз сильненький, земля попримерзала. П’ятдесят верстов — добра промашка, та ще по груддях! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 375).