ПРОМАРНУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Безрозсудно, безглуздо витратити що-небудь, втратити через неощадливість, необачність. — І не думай, в голові собі не покладай йти заміж за цього Ломицького. Він забере твої грошики, промарнує, проп’є, програє в карти (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 57).
2. Прогаяти (час). Євгеній, сівши панувати В селі, на лоні самоти, Щоб якось час промарнувати, Новини здумав завести (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1959, 45).