ПРОЛИЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЛИЗАТИ, ижу, ижеш, док., перех. Лижучи (звичайно язиком), очищати що-небудь від чогось. Крізь напічне віконце, що замережане морозом, Каховку можна було побачити, якою забажаєш. Пролизавши язиком замерзлу шибку, сягаючи оком за небокрай, Данько бачив уже свою Каховку містом щастя (Олесь Гончар, I, 1959, 6);
// Лизанням псувати, знищувати що-небудь. Змія сіла коло кузні і давай вогненним язиком двері пролизувати (Українські народні казки, 1951, 136); * Образно. Не будь солодкий, бо пролижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Номис, 1864, № 4602);
// перен. Силою води руйнувати що-небудь; руйнуючи, утворювати щось (про течію річки, струмка і т. ін.). Заздрячи [глибокому річищу], люто струмок воркотів і пролизував глинясті кручі (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 175); Серед греблі вода пролизала рівчак, в рівчаку стояла вода (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 104).
ПРОЛИЗУВАТИ
Тлумачення слова