ПРОЛО́ЖЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до проложити. Опришок.. стояв хвильку, дивлячися на проложені скісно сині тіні (Гнат Хоткевич, II, 1966, 158);
// у знач. прикм. По писаному було видко, що писар недалеко забіжить по тих проложених путях, котрими чванився перед матір’ю (Нечуй-Левицький, I, 1956, 106);
// проложено, безос. присудк. сл. — Се наче про мою матір проложено: «Мати наша, мати! Де нам тебе взяти?..» (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 228).
ПРОЛОЖЕНИЙ
Тлумачення слова