ПРОЛЯГАТИ, ає, недок., ПРОЛЯГТИ, яже; мин. ч. проліг, лягла, ло; док.
1. Проходити в якому-небудь напрямку, тягтися, простягатися десь, повз когось, щось тощо (про дорогу, стежку, канаву і т. ін.). Серед забутого місця пролягала широка дорога аж на гору. Грабарі зрівняли її, розгладили (Панас Мирний, IV, 1955, 159); Де пролягали в давнину печери, яри між круч перетинали путь, — там траси йдуть, там зеленіють сквери і ескалатори в метро ведуть (Микола Терещенко, Серце.., 1962, 59); Вона [дорога] пролягла поміж двома рядами будівель, схожа була на величезну канаву і була повна пітьми (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 432); Данилко гукнув на коней, ті натягли посторонки, врізався плуг у землю, і пролягла перша незаможницька борозна по колишній глитайській ниві (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 32); * Образно. Може, пісня проляже, мов кладка Від жорстоких до радісних літ. Передайте, щасливі нащадки, Тим степам мій синовній привіт! (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 303);
// перен. Бути між ким-, чим-небудь, розділяючи, роз’єднуючи когось, щось. Гляньмо й на те: між снігами зими та огнем пролягає Певна границя і певне віддалення їх розлучає (Микола Зеров, Вибр., 1966, 173); Холодна, страшна далечінь пролягла поміж нами (Олесь Гончар, III, 1959, 184); З жахом відчула [Устина], як невидима страшна межа пролягла між нею і лісовиками (Михайло Стельмах, I, 1962, 356).
2. З’являтися, виникати, утворюватися (про зморшки). Людина, яка вмерла фізично, але живе в пам’яті, схожа на статую — вона не старіє. Ти сам старієш, а вона ні. У тебе на обличчі пролягають зморшки, твої рухи стають повільнішими, очі втрачають блиск, а вона світить тобі, мов сонце (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 16); Видно, якась нерозв’язана дума залягла важким тягарем у його голові, бо на високому чолі не по літах глибокі пролягли зморшки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 49).
3. Спрямовуватися куди-небудь. Скінчились матроські мандрівні дороги, І курс пролягає на схід. Додому, додому! (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 251); Ще задовго до Ведмедівки і Штукаренко і Шумаков розуміли, куди пролягає головний напрямок наступу їхньої дивізії (Сава Голованівський, Тополя…, 1965, 57).
4. безос. Минати (про час). За Байдою пролягло піввіку (Іван Ле, Україна, 1940, 34).