ПРОЛА́ЗКА, и, жін.
1. Невеликий отвір, вузький, тісний пролом, дірка і т. ін., через які можна пролізти, проникнути куди-небудь; лаз. — Дивний у тебе звичай: в сад ходиш через пролазку і чого? Нанюхатися міг і з того боку, з-за огорожі (Іван Сенченко, Опов., 1959, 32); Зненацька у пролазку вискочив чорно-синій дворняга Пірат (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 164);
// Прохід, шлях, яким можна потай пробратися, пройти куди-небудь. Знов та й знов повертались [дівчата] до того, що свербіло найдошкульніше, до проноз та підслухачів, про ті, нашим людям невідомі пролазки й продуховини, якими вони раз по раз пластували до міста (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 483).
2. перен. Спритний, хитрий засіб, що дає змогу вийти із скрутного становища. Кожну дрібницю обмірковує і обговорює старшина. І в кожному слові і літері якась недомовка або пролазка, яку можна тлумачити в потрібний бік (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 222).