ПРОКИСАТИ, аю, аєш, недок., ПРОКИСНУТИ, ну, неш, док.
1. Ставати кислим. Нехай кисне, — не прокисне, да нікому їсти (Павло Чубинський, V, 1874, 133);
// Псуватися, киснучи. * Образно. «Мало їх [Рахметових], — говорить Чернишевський, — але ними розцвітає життя всіх; без них воно заглухло б, прокисло б» (Петро Колесник, Терен.., 1959, 195);
// розм. Просякати кислим, набувати кислого запаху. Повітря в кімнаті прокисло; Пелюшки прокисли;
// Насичуючись вологою, розбухати.
2. перен., розм. Жити одноманітно, нудьгуючи. — Як припам’ятаю [пригадаю], що я мало не все життя прокиснув у канцелярії над бомагами [бумагами].., то аж злість бер є… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 461).