ПРОКИПІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прокипіти. У відрі була запарена на воді, добре прокипіла баланда з справжніх житніх висівок (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 17); * Образно. Жменька мужніх, обстріляних, прокипілих ненавистю до ворога людей — оце тепер і був полк (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 106).
ПРОКИПІЛИЙ
Тлумачення слова