ПРОКУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКУРИТИ, курю, куриш, док.
1. перех. Насичувати тютюновим димом, курячи;
// Насичувати димом, одержаним від спалювання ароматичних речовин;
// Наповнювати, насичувати собою (про дим, ароматичні речовини і т. ін.).
2. перех. Витрачати на куриво.
3. перех. і неперех., розм. Протоплювати (звичайно чимось курним). Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити… (Панас Мирний, I, 1949, 140); Зима, морози, а в його топить нічим… Ну, хоч кричи — нічим. Прокурить жінка гнійком, наробить чаду, та й усе (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 28).
4. тільки док., перех. і неперех. Курити якийсь час.