ПРОКУНЯ́ТИ, яю, яєш, док., розм. Куняти якийсь час. Я подивився на годинник: було по півночі, і до міста нам лишалось ще добрих півста кілометрів. Я прокуняв ці півста кілометрів, прокидаючись інколи (Юрій Смолич, День.., 1950, 6); Він прокуняв, сидячи на порозі, до ранку (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 119).
ПРОКУНЯТИ
Тлумачення слова