ПРОКУКАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех.
1. Док. до кукати 1. — Отож лізь, вражий сину, на цю шовковицю та прокукай мені разів із десять зозулею, щоб не задавався, що все знаєш (Степан Васильченко, II, 1959, 186);
// безос. Ходимо по залі, вже й одинадцять прокукало (Олекса Стороженко, I, 1957, 118).
2. Кукати якийсь час.