ПРОКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док.
1. перех. Проводити риси, лінії на чому-небудь;
// Залишати слід на чомусь, рухаючись. Повільно оберталась стріла, прокреслюючи в чистому небі чітку лінію (Олесь Донченко, V, 1957, 558); У небі звилася ракета. Вона прокреслила зелену рису у глибині хмар і зникла (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 236).
2. перех., перен., рідко. Своїми обрисами позначати що-небудь. Дорога зміїться понад Тисою, що чорними водами прокреслює контур державного кордону (Літературна Україна, 4.IV 1969, 1); Над майданом повисла хмара, звивисто прокресливши дорогу, куди пішло військо (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 276).
3. тільки док., перех. і неперех. Креслити якийсь час.