ПРОКРАДАТИСЯ

ПРОКРАДАТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., ПРОКРАСТИСЯ, адуся, адешся, док.

1. Іти, пробиратися кудись, проходити повз кого-, що-небудь непомітно, крадькома, нишком. Крадькома він садком прокрадався туди [в підвал], брав кварту горілки й крадькома повертав додому, щоб, бува, не стрінутися з ким (Панас Мирний, IV, 1955, 234); Ровами та посадкою прокрадалася [Марія] в напрямі до мосту (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 75); — В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз стан І донести пану Енею, Як Турн злий з челяддю своєю На нас налазить, мов шайтан (Іван Котляревський, I, 1952, 222); Чиясь темна постать непомітно прокралась мимо вартового і метнулась в хащу (Олесь Донченко, III, 1956, 41);  * Образно. Голос у неї був тихий, якийсь співучий та ласкавий, що так і прокрадався в саму душу, доходив до самого серця (Панас Мирний, IV, 1955, 337);
//  Тихо, безшумно ступати, пробираючись, ідучи кудись, десь. Тож-то мир увесь зглядався, Як в них [капцях] Касим прокрадався Вулицями на базар (Іван Франко, XII, 1953, 209); Умилась [Маруся], розчесала й заплела косу.. і тихою ходою прокралась до кімнати матері (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 205); Професор Отава навшпиньках прокрався коридором (Павло Загребельний, Диво, 1968, 142);
//  перен., розм. Проникати крізь щось, кудись (звичайно про світло). Спілі, повні ягоди блищали на сонці, мов яке дороге каміння, крізь їх тоненьку прозірчасту шкірку сонце прокрадалося в їх нутро, мінилось і переливалось в червонавім, виннім плині (Іван Франко, V, 1951, 342); Крізь маленьке віконце прокрадалося сонце (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 68); Сідаю на ліжку, прислухаюсь тривожно і бачу, як попід двері, у шпарку, прокрався до мене червоний промінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 258); Промінь сонця несподівано прокрався крізь каламутну шибку вікна і впав на спину Айстри, тієї самої корови, яку доїла Химка (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 30);
//  перен., розм. Ледь чутися, долинати (про звуки, шум і т. ін.). На пахучій хвилі відсвіженого повітря до машини прокрадається заспів цвіркуна (Юрій Яновський, II, 1954, 201).

2. перев. у сполуч. із сл. серце, душа і т. ін., перен. Непомітно закрадаючись, оволодівати кимсь (про думки, почуття і т. ін.). Війнуло пусткою з закутів, і сум знову прокрадався до материного серця (Іван Цюпа, Не плачте.., 1958, 76); Маленька надія на життя, що якось непримітно прокралася в серце недужої, росла з хвилини на хвилину (Любов Яновська, I, 1959, 57); Він аж скрипнув зубами і таки не дав прорватися в свідомість отій жахливій думці. Але вона прокралась манівцями (Андрій Головко, II, 1957, 556).