ПРОКО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ПРОКУВА́ТИСЯ, ується, док.
1. техн. Піддаватися обробці куванням (про метал). Підняли ковачі удвох кричу [крицю] на ковадло і почали бити молотами. Крича зсідалася, проковувалася (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 452).
2. тільки недок. Пас. до проковувати.