ПРОКО́ВТНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проковтнути. Над селом тиша, ніби перед боєм, тільки інколи розірве її лунастий постріл і зразу ж стихне, проковтнутий масивами дрімучих лісів (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 72); * Образно. Закінчив [Федір Іполитович] огляд і зразу застиг на стільці виструнчений, буцімто знову випростався в ньому проковтнутий аршин (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 334).
ПРОКОВТНУТИЙ
Тлумачення слова