ПРОКОШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОСИТИ, ошу, осиш, док., перех.
1. Косячи, звільняти певну ділянку, смугу від трави, збіжжя і т. ін. З трьох кінців [поля] косарі йшли один одному назустріч, прокошуючи широку смугу (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 147); На полі під буряки, які звичайно йдуть по озимині, прокошуємо посередині доріжку (Хлібороб України, 1, 1968, 7); Регіт та жарти не стихали, аж поки прикажчик не прокосив уподовж усієї ниви дороги (Панас Мирний, IV, 1955, 243); Рільник Бухта послав уже людей з косами прокосити проїзди для комбайнів (Іван Ле, В снопі.., 1960, 43);
// Викошувати траву, збіжжя і т. ін. на певних ділянках масиву. Великі масиви соняшника, що перевищують добову продуктивність агрегату, звичайно розбивають на загінки, а останні обкошують і прокошують (Організація і технологія тракторних робіт, 1956, 339).
2. тільки док., також без додатка. Косити якийсь час.