ПРОКОРМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКОРМИТИ, кормлю, кормиш; мн. прокормлять; док., перех.
1. розм. Те саме, що прогодовувати. Така бідність між людьми стала після голодного року, що кожне само себе прокормити не сподівалось (Данило Мордовець, I, 1958, 43); Корчували [Данищуки] в поті чола шість років, доки вибороли стільки землі, що могла прокормити їх (Мирослав Ірчан, II, 1958, 187).
2. діал. Витрачати на годування. — Той жом, який нам належав, ми вже давно вивезли і прокормили, а нового не дадуть… (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 136).