ПРОКОПТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до прокоптіти. Хомі було трохи незвично бачити зараз перед собою панораму індустріального міста, наскрізь прокоптілого за довгі роки заводською сажею (Олесь Гончар, III, 1959, 424).
ПРОКОПТІЛИЙ
Тлумачення слова