ПРОКО́ПЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до прокоптити.
2. у знач. прикм. Який прокоптився, вкрився кіптявою. Старий сам собі варив ріденьку кукурудзяну кашу, заправлену цибулиною, іноді ловив рибу і варив її в своєму прокопченому казанку (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 53).