ПРОКО́ЛКА, и, жін., рідко.
1. Дія за значенням проколоти, проколювати 1.
2. архл. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь. В людей пізнього давньокам’яного віку з’являються вже різні знаряддя з кременю, кістки і рогу — скребачки, проколки, голки (Історія СРСР, I, 1957, 6); Славиться історичними пам’ятками чернігівська земля.. Тут знайдено предмети з крейдяного кременю: ножеподібні пластинки,.. наконечники стріл, проколки, різці (Радянська Україна, 14.VII 1965, 4).