ПРОКО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОКОЛО́ТИСЯ, колюся, колешся, док.
1. розм. Діставати прокол (у 2 знач.).
2. перен., рідко. Проникати, проходити крізь що-небудь. Подекуди з-за хмар проколювалося скупе проміння далекого сонця (Літературна Україна, 13.VI 1969, 3);
// Виникати, виявлятися (про думки, почуття і т. ін.). Другої днини веселість Якима стала потухати, а натомість проколювалися журливі питання (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 52).
3. тільки недок. Пас. до проколювати.