ПРОКО́ЛЮВАННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням проколювати. Готовність риби визначають проколюванням одного з кусків її виделкою (Українські страви, 1957, 117).
2. рідко. Дія за значенням проколюватися. Завважила [Краньцовська] в своєї маленької дитини гарячку, що віщувала проколювання перших зубів (Лесь Мартович, Тв., 1954, 333).