ПРОКЛЬО́ВУВАТИ, ує, недок., ПРОКЛЮВА́ТИ, ює, док., перех.
1. Пробивати дзьобом, клюючи. Сидітиме [пташка в гніздечку] доти, доки шестеро голопуцьків-малят не проклюють кволими дзьобиками тонюсіньку шкаралупу яєчка і, обігріті й висушені материнським тілом, не роззявлять ротиків і не попросять їсти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 202).
2. тільки док. Клювати (у 1 знач.) якийсь час.