ПРОКЛІ́ТИКА, и, жін., спец. Ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне фонетичне ціле. Слово, з належними до нього «проклітиками» та «енклітиками», в живому потоці мови входить, як відомо, до складу ритмічної групи (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 152).
ПРОКЛІТИКА
Тлумачення слова