ПРОХВОРОСТИ́ТИ, ощу, остиш, перех., розм. Док. до хворостити. Треба простить або прохворостить (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 140); — Ти йому [панові] остив.. І.. він тебе за те й прохворостив (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 53); — Як прохворощу, то будеш знати! — урядник люто підняв нагайку, махнув нею в повітрі (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 471).
ПРОХВОРОСТИТИ
Тлумачення слова