ПРОХРИПІТИ, плю, пиш, док.
1. неперех. Док. до хрипіти. Дзвоник прохрипів.. То був знак, що надходить чужий мужчина (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 287); Великий годинник у дерев’яній оправі прохрипів, потім, немов вагаючись, пробив дванадцяту (Микола Зарудний, Світло, 1961, 95); Десь прохрипів гірський ведмедик, потягаючись після сну (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 147).
2. перех. Промовити що-небудь хрипким голосом. Василь.. прохрипів ледве чутно: — Водиці, водиці! (Іван Франко, I, 1955, 175); — Не будемо ворогами, — прохрипів глухо Антонас (Мирослав Ірчан, II, 1958, 303).
3. неперех. Хрипіти якийсь час. Застудився і прохрипів цілий тиждень.