ПРОХРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОХРОМИ́ТИ, хромлю, хромиш; мн. прохромлять; док., перех., діал. Проколювати. Це ж як гарно, коли є зброя.. — одне тобі рубає, друге стріляє, третє, як на плакаті, по семеро всяких ворогів так наскрізь прохромлює, що вони тільки ногами дригають (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 20); Мина [бичок] хоче діда прохромить рогами (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 482); * Образно. Сонце било в мокру землю, і там, де почепилися краплі дощу, — вони блискали іскрами, немов промені сонця прохромили землю (Юрій Яновський, Мир, 1956, 6).
ПРОХРОМЛЮВАТИ
Тлумачення слова