ПРОХОЛОНУТИ

ПРОХОЛО́НУТИ і рідко ПРОХОЛО́ТИ, ону, онеш; мин. ч. прохолонув, нула, ло і прохолов, лола, ло; док. Те саме, що охолонути 1,2. — Жане, твій борщ прохолоне… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 385); Бідкалася [Аксинья], що перестоїть печеня й прохолонуть пухкі недільні пиріжки (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 415); Бій тривав з самого ранку, вже кілька годин. Гармати не встигали прохолонути (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 269); В хаті, певно, вранці топилося, та од печі віє зимою, вона давно прохолола (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 30); Пробігавшись по садку, трохи прохолола [Прокоповичка] й заспокоїлась (Нечуй-Левицький, III, 1956, 65).
♦ І (й) слід прохолонув (прохолов) див. слід 1; Пристрасті прохолонули див. пристрасть; Прохололо (прохолоне) серце див. серце.