ПРОХОЛОДЖУВАТИ, ую, уєш і рідше ПРОХОЛОДЖАТИ, аю, аєш, недок., ПРОХОЛОДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Освіжати прохолодою або холодом. Прохолоджує [дячиха] пику лопушиною, неначе і справді яка пані (Нечуй-Левицький, II, 1956, 15); Вітер прохолоджував розпалене обличчя на якусь мить (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 127); Голова наче у вогні горіла, і вечірній мороз не прохолоджав її (Панас Мирний, III, 1954, 56); — Дощ прохолодив нас усіх, — обізвався доктор Роттер (Ольга Кобилянська, III, 1956, 253); Свіжий подув повітря прохолодив його трохи (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 93);
// Робити холодним, холоднішим. * Образно. Небо, як звичайно, — серпень його трохи прохолодив, але синій блиск іще сліпить очі (Юрій Яновський, II, 1954, 180);
// перен. Зменшувати, послаблювати силу вияву чиїх-небудь почуттів, поривань (перев. про холод, прохолодне повітря); вгамовувати. — Помщусь; і вас загублю, і сам пропаду!.. Однаково! — думав я.. І вже холодна ніч не прохолодила мене. а додала тільки зваги… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 145);
// безос. [Варвара:] Вийдіть! Там вас трохи прохолодить, тоді повернетесь у хату. Але тепер — вийдіть! (Ярослав Галан, I, 1960, 484).
2. с. г. Піддавати охолодженню, щоб підняти схожість. Прохолодити насіння.