ПРОХОДЖАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. рідко. Іти, пересуватися кроками; проходити. Ось народ поуз нас проходжає юрбою (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 308); Тебе я, земле, всю сходив до краю… І ось тепер серед твоїх степів, Немов по кладовищу, проходжаю (Микола Вороний, Вибр., 1959, 97).
2. Повільно ходити туди й назад. Коли душа її уся порушалася, серденько колотилося.., — вона починала ходити та проходжати по луці (Марко Вовчок, I, 1955, 320); По покоях проходжають пани, панянки й паненята, всі в шовках та в золоті (Степан Васильченко, I, 1959, 107); Того вечора в клубі Іван не підійшов до Марії. Ми з нею танцювали, а він навмисне проходжав з якоюсь білявкою і ніби не помічав нас (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 55).