ПРОХО́ДКА, и, жін.
1. спец. Дія за значенням проходити 7. Потужні потоки гарячого повітря кришать мінерал і скидають його в рудоспуск по свердловині, що утворилася під час проходки (Знання та праця, 9, 1971, 7); Пройдено вже ствол і почато проходку головного штрека (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 30).
2. розм. Те саме, що прогулянка. Михайла Андрійовича не було, ходив у проходку (Марко Вовчок, VI, 1956, 352); В проходку ходять, як пави, по центральній вулиці містечка дівчата в рясних стрічках (Олесь Гончар, III, 1959, 331).