ПРОХІ́Д, ходу, чол.
1. Дія за значенням проходити 1, 3, 6.
2. Місце, де можна проходити, просуватися, проникати крізь що-небудь, між кимсь, чимсь. Молоді хлопці й дівчата бігають в проходах межи лавками, розносячи воду, напої, наїдки, квітки (Леся Українка, II, 1951, 510); Дим почав клуботатись над припічком, шукав проходу (Панас Мирний, III, 1954, 11); Наші сапери робили проходи в мінному полі (Юрій Яновський, II, 1954, 13); Нарешті впала остання перепона. Вода з страшною силою ринула у вільний прохід (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 270);
// Канал, частина порожнистого органа (в живому організмі). Носоглотковий прохід; Слуховий прохід.
Давати (дати) прохід — відсторонятися, звільняти дорогу, щоб дати кому-небудь можливість пройти; Загороджувати (загородити) собою прохід див. загороджувати.
▲ Задній прохід див. задній.
♦ Не давати (не дати) проходу: а) загороджувати дорогу комусь; б) надокучати чим-небудь комусь. Покойові їй проходу не дають: пройде вона — очима так і проводять, за спиною регочуть (Панас Мирний, IV, 1955, 233); З кожним кроком до лісу у хлопця дужче й дужче калатає серце. Але зупинитись не можна — пізно! Засміють, проходу не дадуть! (Олесь Донченко, VI, 1957, 22); Нема проходу: а) неможливо пройти десь. Коні спинилися. Проходу берегом далі не було (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 434); б) хто-небудь надокучає комусь. Ну й зашуміло село, коли розбовкав скрізь Косован, як я його від Смолюка врятував. Вийшов я вранці — проходу нема (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 171).
3. спец. Процес знімання одного шару металу. Глибина різання — це товщина шару металу, що зрізується за один прохід різальним інструментом (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 21).
4. діал. Прогулянка. Поговоривши з гістьми, пан директор.. вийшов на прохід у село (Осип Маковей, Вибр., 1954, 20); Робили ми чимало проходів, раз заїхали високо на гору Німчич (Леся Українка, V, 1956, 361).