ПРОХАТИСЯ

ПРОХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Те саме, що проситися. Всі діти почали прохатися: «Мамо, ходім-бо додому!» (Марко Вовчок, I, 1955, 306); Уставала перед нею чорною хмарою синова зневага, давила, як обценьками, материне серце, прохалася вилитись хоч у гірких докорах (Панас Мирний, I, 1949, 321); Із очей на волю сльози не прохались (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 116); Тяжко, тату, Із своєї хати До турчина поганого В сусіди прохатись (Тарас Шевченко, II, 1963, 344); Тихович, вмиваючись, умовлявся з низеньким, бородатим циганом, котрий.. прохався на роботу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205).
♦ Прохатися на папір див. папір.