ПРОКАЗНИЙ

ПРОКА́ЗНИЙ, а, е. Прикм. до проказа;
//  у знач. ім. проказний, ного, чол., рідко. Хворий на проказу. Втягуючи проказних в роботу, в суспільне життя, професор дає їм велику радість, дає їм змогу почувати себе людьми (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 47).