ПРОКАЖЕ́НИЙ, ного, чол. Людина, хвора на проказу. Колонія прокажених; * У порівняннях. Лояльні галичани.. одвернулись від нього [І. Франка], мов від прокаженого (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 33); — Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? — гукнув сотник біля першого ж двору (Іван Ле, Наливайко, 1957, 66).
ПРОКАЖЕНИЙ
Тлумачення слова